Аналіз пісні «Стоїть явір над водою»
Жанр: соціально-побутова козацька пісня.
Тема: розповідь про сумну долю козака, який поїхав на війну та загинув на чужині.
Ідея: уславлення вірності козака своєму військовому обов’язку, захоплення патріотизмом та засудження війни.
Основна думка: завжди пам’ятати тих, хто загинув за рідну землю, заради кращого майбутнього.
Образи: молодий козак; зелененький явір, червона калинонька, висока могила, пташки, кінь вороненький.
Художні засоби.
Постійні епітети : козак молоденький, кінь вороненький, високу могилу, червону калину, рідну Україну.
Уособлення (персоніфікація): «вода корінь миє», «пташки…приносити вісті».
Метафори: «явір… в воду похилився», «вода корінь миє», «…серденько ниє», навіки покинув.
Повтори (єдинопочаток): «Не …», «Ой…», «Звелів собі…», «Будуть…».
Звертання: «Не хилися, явороньку…», «Не журися, козаченьку…».
Риторичні оклики: «Не хилися, явороньку, Ще ти зелененький!» «Не журися, козаченьку, Ще ти молоденький!» «Не рад козак журитися — Так серденько ниє!» «Будуть мені приносити З України вісті!»
Зменшувально-пестливі слова: «пригодонька»,«явороньку», «зелененький», «козаченьку», «молоденький», «серденько», «вороненький», «калиноньку».
Художній паралелізм: «Стоїть явір над водою, в воду похилився; На козака пригодонька — козак зажурився»; «Не хилися, явороньку, ще ж ти зелененький; Не журися, козаченьку, ще ж ти молоденький!»; «Не рад явір хилитися, вода корінь миє! Не рад козак журитися, так серденько ниє!».
Протиставлення (антитеза): «Стоїть явір над водою, в воду похилився», «Ой приїхав з України…Ой поїхав на чужину…»..
Кількість строф: сім.
Рими: похилився – зажурився, зелененький – молоденький, миє – ниє, молоденький – вороненький, загинув – покинув, могилу – калину, їсти – вісті.
Твір умовно поділяється на дві частини: сум молодого козака напередодні від’їзду та його трагічна загибель на чужині у боротьбі за свою милу Україну.
СТОЇТЬ ЯВІР НАД ВОДОЮ, В ВОДУ ПОХИЛИВСЯ
Стоїть явір над водою, в воду похилився;
На козака пригодонька — козак зажурився.
Не хилися, явороньку, ще ж ти зелененький;
Не журися, козаченьку, ще ж ти молоденький!
Не рад явір хилитися, вода корінь миє!
Не рад козак журитися, так серденько ниє!
Ой приїхав з України козак молоденький, —
Оріхове сіделечко, ще й кінь вороненький.
Ой поїхав на чужину та там і загинув,
Свою рідну Україну навіки покинув.
Звелів собі насипати високу могилу,
Звелів собі посадити червону калину: —
Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти,
Будуть мені приносити з України вісті!
Источник
Соціально-побутові пісні — Стоїть явір над водою (скорочено)
Стислий переказ, виклад змісту
Стоїть явір над водою,
В воду похилився;
На козака незгодонька.
Козак зажурився.
Не хилися, явороньку.
Ще ти зелененький!
Не журися, козаченьку.
Ще ти молоденький!
Не рад явір хилитися —
Вода корінь миє;
Не рад козак журитися —
Так серденько ниє!
Ой поїхав в Московщину
Козак молоденький —
Оріхове сіделечко
І кінь вороненький.
Ой поїхав в Московщину
Та там і загинув.
Свою милу Україну
Навіки покинув.
Гадав собі: насипали
Високу могилу.
Казав собі: посадили
В головах калину.
Будуть пташки прилітати
Калиноньку їсти,
Будуть мені приносити
Од родоньку вісти.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)
Тяжким і небезпечним було життя козаків. Постійні мандри, походи, битви. Часто рідні й не знали, де поліг їхній чоловік, син, брат. Та й сам козак не знав своєї долі. Тільки сподівався, що віддадуть йому товариші останню пошану як належить: насиплють шапками високу могилу-курган, посадять у головах червону калину. Іноді українським козакам доводилося гинути й за чужі інтереси, як от у пісні: «Поїхав в Московщину та там і загинув». У пісні вжитий прийом поетичного паралелізму. Стан природи відповідає стану душі людини (явір похилився — козак зажурився). Традиційно зустрічаються повтори, звертання, зменшувально-пестливі слова.
Дивіться також:
УкрЛіб © 2000 — 2021, Євген Васильєв
При використанні матеріалів сайту, посилання на УкрЛіб обов’язкове.
УкрЛіб — читати повністю книги українською мовою
Источник
