Стрітенська свічка і вода

Сретенская свеча: что это, применение, обход дома, молитвы

В последний момент перед отправлением поезда бабушка заставила взять охапку сретенских свечей. Поскольку времени узнавать подробности не было, пошла к батюшке, поинтересоваться, что за свечи такие, зачем нужны и чем отличаются от обычных. Батюшка у нас немолодой, знающий, рассказал, что с ними делать, чем я и готова с вами поделиться.

Сретенские свечи: что это и зачем они нужны

15 февраля православная церковь отмечает непереходящий праздник Сретение, в который освящение свечей проводится особенным образом. Полученные после проведения чина свечи носили имя «сретенские». Этот обычай стал символом света, принесённого Спасителем на землю.

По многочисленным просьбам подписчиков мы подготовили точный гороскоп-приложение для мобильного телефона. Прогнозы будут приходить для вашего знака зодиака каждое утро — пропустить невозможно!
Скачайте бесплатно: Гороскоп на каждый день 2020 (доступно на Android)

Придя в православие в ХVII веке, «сретенские свечи» укоренились в религиозной среде: народ хранил их в красных углах изб или сундуках с ценностями.

Свечи, и обычные, и освящённые в день Сретения, символизируют огонь веры человека. В их состав входят елей, как знак милости Божьей, пчелиный воск, что трактовалось как сладостные ощущения от общения с Господом, готовность подчиниться его воле.

Воспользоваться свечами можно в храме во время служения, поставить свечу к иконе, забрать домой и зажигать во время вознесения домашней молитвы – на ваше усмотрение. Совершая обход дома с применением сретенских свечей и молитвой, можно очистить очаг от скверны.

Сретение в христианстве и православии

О событии, в честь которого появился праздник, написано в Евангелии.

По иудейскому закону в храмах над новорожденными младенцами проводился обряд посвящения Господу. На 40-й день с момента рождения Христа Богородица явилась к дверям храма с маленьким Иисусом на руках.

К Деве Марии вышли старец Симеон (ему предрекли встречу с обличённым в плоть Богом) и провидица по имени Анна, прозревшие в младенце обещанного Мессию и поведавшие о его приходе собравшимся в храме. Это событие считается первой встречей (сретением) Господа и людей.

Симеона и Анну относят к ветхозаветным святым, а Иисус ознаменует начало Нового зЗавета, поэтому имеет место «встреча» двух заветов.

В православном мире Сретение празднуется ежегодно с Х века в установленный день – 15.02, ровно через 40 дней от Рождества Христова. Само слово «сретение» имеет славянское происхождение, обозначает встречу.

Наряду с чинопоследованием, предписывающимся православными традициями, Сретение Господне включало пережитки языческого прошлого нашей Родины.

Этот церковный праздник в давние времена считался уделом господ, в то время как простой народ предпочитал называть его днём встречи зимы и весны, предвещающий скорое потепление и начало садово-полевых работ.

Сретенская и обычная свеча: в чём разница

Между этими церковными свечами существует лишь два различия:

1. Предназначение церковных свечей в возжигании на время молитвы. Разница в том, что сретенские зажигаются для особых случаев (предположим, необходимо содействие в жизненно важных вопросах вроде обретения семейного очага, демонического воздействия на людей, излечения болезней и избавления от скорби). Считается, что молитва, сердечно возносимая верующим с горящей сретенской свечой, имеет большую силу. Однако не стоит считать её обязательным условием исполнения просьбы, приписывать несуществующие магические свойства.
2. Логично, что все церковные свечи освящают. На протяжении остального года это делается малым чином, а в Сретение – великим. Также происходит и с водой: святят её в церкви постоянно, но водосвятный молебен на Крещение Господне совершается особым образом.

Зачем ставить свечи в церкви и как правильно это делать

Господь учит умению жертвовать – совершать поступки, не требуя ответных действий, отдавать что-то в финансовом плане, не рассчитывая на восполнение материального состояния. Оплата покупки в магазине – не жертва, а товарно-денежные отношения.

Жертвой называют дар, выражающий любовь человека к тому, кому предназначен дар. Милостыня для нищих, подаяние на восстановление церквей – примеры жертвы.

Искренне приносимая, она угодна Господу вне зависимости от материального эквивалента: подаренный на день рождения подарок, который ребёнок сделал самостоятельно, будет так же приятен родителям, как и дорогостоящий презент.

Возжигание церковной свечи – тоже своего рода жертва, но не когда свечка сожжена дома в отсутствие подачи электроэнергии или для создания романтической атмосферы, а лишь поставленная перед иконой или святыней.

Некоторые верующие, не понимающие природу взаимоотношений Бога и человека, пытаются вступить с ним в «товарно-денежные отношения», мол, ты – мне, я – тебе: ты мне красавицу-жену, а я тебе самую толстую, большую и дорогую свечу поставлю.

Но ему неважно, насколько толстой или дорогой будет поставленная свеча, главное, искренность, вера и любовь к Богу и ближним, выраженные в жертве материальной ради духовной цели.

Свечи и язычество в наши дни

Во что бы ни верил человек, не имеющий веры в истинного Бога является язычником. Кровными узами с язычеством связана магия, главной целью которой считается подчинение человеку духовного мира, управление событиями и явлениями, находящимися в ведении небес.

Все события укладываются в простые правила и имеют простые решения, напоминающие суеверия, а христианские святыни в таком случае преподносятся в качестве непременного и обязательного условия успеха, оберега и источника удачи.

«Не хотите, чтобы ребёнок болел, крестите его», «В дверной проём воткните иголку, чтобы люди с неблагими намерениями не смогли переступить порог» и так далее.

Удивительно, но языческое отношение к святой воде или церковным свечам проявляется и в наши дни. Их используют в ритуалах или не по назначению, поэтому советую запомнить, что:

• Свечи и воду освящают именем Господа, и они предназначены для служения ему.
• Не стоит приносить их на разного рода ритуалы к «бабкам», «колдунам», «целителям» и т.п. Это может иметь противоположное действие.
• Огарки свечей не стоит выкидывать – принесите их в ближайший храм для дальнейшей утилизации.

Кажется, всё, что могла, рассказала, но напоследок скажу: для меня главным в общении с Господом является не частота посещения храмов и литургий, не количество поставленных свечей и заученных молитв, а искренняя вера и любовь в отношении Бога и людей.

Источник

Стрітенська свічка

Стрітенська свічка – дороговказ душі

Свято Стрітення має за основу розповідь зі св. Євангелія від Луки про зустріч праведного старця Симеона та дитятка Ісуса, якого принесли до храму Пречиста Діва Марія та св. Йосиф, щоб посвятити Його Богу та принести приписану жертву. Святкування Стрітення почалося в Єрусалимі, і згодом поширилось по цілому Сході. Звичай святкування зі свічками пов`язують з багатою жінкою римського урядовця на ім`я Ікалія, яка між Єрусалимом та Вифлеємом збудувала церкву на честь Пресвятої Богородиці, і завела традицію на Стрітення обходити місто урочистими процесіями із запаленими свічками. Світло свічки є символом самого Христа, який сказав: «Я є Світло світу». Тому і ми в молитві на освячення свічок звертаємось до Господа: «Господи, Ісусе Христе, Світло правдиве, що освітлює кожну людину, яка приходить на цей світ ! Пошли своє благословення на свічкиоці й освяти їх світлом благодаті своєї «.

Стрітенська свічка, тобто свічка , яка є освячена у день свята Стрітення, віддавна має велику пошану у людей. Адже вона наповнена великою духовною силою та Божою благодаттю. Її використовують у багатьох важливих подіях людського життя. Ця свічка має силу допомагати при стихійних лихах, особливо при грозах. Від цього і дістала назву «громовиця»,»громниця». Коли в душі неспокій, труднощі в житті — запаліть перед іконою стрітенську свічку і зверніться в молитві до Бога. Ця свічка приносить заспокоєння і душевний мир. Вона має силу проганяти злих духів, тому її використовують при освяченні житла, робочих та службових приміщень,при інших потребах.З цією свічкою провожають в далеку дорогу рідних і близьких, нею зустрічають батьки молодих при одруженні, нею і проводжають людину в останню дорогу її життя. Особливо коли перед смертю людина тяжко мучиться, то запалена стрітенська свічка полегшує їй перехід до іншого життя. Цю Свічку завжди намагалися зберігати на протязі року, тому й до храму несли на посвяту не одну, а декілька свічок. Добре нести на посвяту воскову свічку. Адже тільки природній середник може якнайкраще передати нам Божественну благодать. Тим паче , що сама воскова свічка є символом чистоти і відсутності скверни у людини, вона є знаком добровільної жертви людини Богу і храму. Стеаринова, парафінова свічки символом такої чистоти бути не можуть. На Стрітення також освячують воду, яка нарівні з Йорданською є помічною при різних недугах, негараздах в родині, а особливо оберігає від «злого» ока. Тому нею напувають худобу, кроплять подвір`я.

Стрітенська вода

Особливе значення має стрітенська вода для пасічників — нею на саме свято або в найближчу неділю кроплять вулики з бджолами і саме від цих сімей відбирають віск для виготовлення стрітенських свічок . Тому й ми, йдучи до храму у це свято, несім з собою не одну свічку. Частіше користуймось з вірою цією свічкою. Запалюймо її частіше перед іконою, та всією родиною молімося до Господа. І ми відчуємо, що ця свічка принесе мир, злагоду в родину, Боже Світло у наші серця, та Боже благословення у нашому житті.

о.Андрій Священник церкви святої Покрови с.Раковець Львівської області, рік 2005

Источник

Стрітенська свічка і вода

«15 лютого християни відзначають Стрітеня Господнє. У цей день в церквах святять свічки та воду. Стрітенська свічка,як і вода, зберігається в кожній родині, бо має надзвичайну здатність допомагати у найважчі періоди життя.

Стрітенську свічку здавна люди шанують, бо вона сповнена великої духовної сили і Божої благодаті. ЇЇ використовують під час багатьох важливих подій ,стихійних лих, грози, тому і називають Громницею. Коли на душі неспокій, негаразди в житті — запаліть перед іконою стрітенську свічку і зверніться в молитві до Бога. Вона також має силу проганяти злих духів, тому є незамінною при освяченні житла. З такою свічкою виряджають вдалеку дорогу рідних і близьких, зустрічають батьки молодят, проводжають покійника в останню путь.

Тож частіше користумося нею, запалюймо перед іконою та всією родиною молімося, і тоді відчуємо, як ця свічка приносить мир, злагоду в родину, Боже Світло у наші серця та Боже благословення у наші життя!

Свічка – це наша невеличка жертва на славу Божу, яку ми складаємо у тому храмі, де молимось. Тому інколи свічки називають офірками.

Свічки у храмі ставлять на спеціальні підставки – свічники, які стоять біля тетраподу або перед іконами. Свічку на свічнику слід акуратно запалювати і надійно закріплювати, щоб вона не впала.

Коли ставимо свічку, то обов’язково слід помолитися Господеві, щоб Він вислухав нас і сповнив наші добрі прохання, а у Пресвятої Богородиці чи святих Божих угодників попросити їхнього заступництва для нас.

Не варто ставити свічки під час важливих моментів богослужінь, адже в цей час набагато більше потрібною є наша активна участь у молитві церковної громади.

Інколи у храмах бувають окремі свічники за живих і за померлих, на яких ми ставимо свічки з нашими молитвами за здоров’я чи за упокій. Якщо такого звичаю немає або ми про нього не знаємо, то ми можемо сміливо ставити свічку на будь-якому свічнику, адже Бог завжди приймає нашу офіру і чує нашу молитву.

Свічку потрібно ставити з молитвою, а не замість молитви. Помилковими є уявлення, що свічка буде замість нас молитися або що разом з нею згоряють наші гріхи. Ми самі повинні підтримувати особистий контакт із нашим Небесним Отцем через молитву і прийняття Святих Тайн.

Не слід засмучуватись, якщо наша свічка ще не догоріла, але її вже погасили і витягнули зі свічника, адже Господь цінує насамперед наш добрий намір і у будь-якому випадку приймає нашу жертву.

Також не вирішальною є кількість свічок, які ми поставили, але відкритість нашого серця і щира молитва до Бога. Господь наш Ісус Христос у Євангелії засудив багача, який вкинув напоказ багато грошей у церковну скарбону, і похвалив вдову, яка щиросердечно вкинула всього дві лепти.

Врешті, нам не слід забувати, що не так важливою є сама свічка, як наше гідне християнське життя. Святі Отці казали: «Будьмо самі, як свічки» (тобто живімо і трудімось на славу Божу, подібно як і свічка горить для Його прослави). Така наша цілопальна жертва самих себе набагато більше буде подобатися нашому Творцеві.

«Якщо кладеш свічку, а любові у серці не маєш – даремною є твоя жертва Богові» (св. Йоан Кронштадський).

За легендою, Бог послав на землю бджіл для допомоги людині як дар, тому і бджолині продукти вважаються даром Божим. Віск, як жодна інша речовина, здатний зберігати свої властивості протягом століть, тому що його витворила Бджола, найбільш працелюбна створіння у природі. Віск називають засобом спілкування людини з Богом.

Віск – бджолиний продукт, який виділяється восковими залозами робочої бджоли. Хімічний склад його достатньо складний і являє собою суміш більш ніж 300 сполук і мінеральних речовин. Основна складова бджолиного воску – складні ефіри, які утворюються під час взаємодії карбонових (жирних) кислот зі спиртами. Крім того, у воску містяться мінеральні речовини, смоли, прополіс, незначні домішки квіткового пилку, бета-каротин, вітамін А, ароматичні речовини і рослинні барвники. Колір воску має надзвичайно широку палітру, від блідо-жовтого, майже білого, до яскравого жовто-гарячого, червонявого, бурштинового, жовто-зеленого, світло- та темно-коричневого. За тривалого зберігання чистий віск вкривається сріблястим нальотом – це певна ознака того, що він натуральний і чистий. Під сонячними променями, при поліруванні натуральною тканиною або у разі нагрівання до +35…+40 ?С наліт зникає. Віск віддавна використовує людина.

З глибокої давнини людині відомі лікувальні властивості воску. В народній медицині віск застосовують для лікування таких захворювань, як запалення гайморових порожнин, астми, алергічної нежиті. Бджолиний віск ефективний як протизапальний засіб при лікуванні ревматичних і м’язових болів. Жування воску з медом застосовують при гаймориті та ангіні. Потрапивши до шлунку у невеликих кількостях, віск не перетравлюється, а діє як очисник, притягуючи до себе і виводячи з організму шкідливі шлакові речовини.

Споконвіку християнська церква та духовенство багато уваги приділяло медоносним бджолам, розведенню та утриманню їх при монастирях та святих обителях. Користуючись даром пасік, господарі найбільше цінували віск, який повністю йшов на виготовлення свічок. Світло запаленої воскової свічки – це символ правдивого Бога. Воскові свічки – це символ жертовного служіння Богу та людської молитви до нього. Стрітення Господнє (15 лютого) відзначається на 40-й день після Різдва Христового . На Стрітення освячують свічки з бджолиного воску, так звані «громниці», які бережуть для різних життєвих ситуацій. Їх ставлять перед іконами або перед вікнами під час грози, щоб уберегти дім від бурі, граду, грому, блискавки та пожежі.

Вчені стверджують, що горіння свічки з натурального бджолиного воску можна чудово використовувати для очищення житлових, робочих приміщень та самих себе. Іноді, щоб впоратись з несприятливим психологічним станом, достатньо мовчки на самоті посидіти поряд із запаленою свічкою. Вогонь свічки допомагає при різних захворюваннях, полегшуючи їх перебіг та прискорюючи одужання. Вважають, що віск має властивість накопичувати та зберігати інформацію. Саме тому рекомендують купити воскову свічку і самому її освятити на Стрітення. Після освячення ця свічка стаж стрітенською свічкою її власника.

Источник